Мені скоро 30 років і я вирішив самостійно опанувати іспанську мову. До цього я міг більш-менш гарно говорити англійською – насамперед тому, що в роботі часто спілкувався з іноземцями. Та останнім часом мені стало цікаво вчити інші мови. Колись у мене була знайома, яка дуже хотіла жити у Мексиці і розповідала мені різні відомості про цю країну. Ясна річ, у дитинстві я дивився мультфільми про Пепіто Чікіто, досі обожнюю “Пастку для котів”, де такі чарівні летючі миші – мексиканські вампіри. Коли я подорослішав, було складно не захопитися Пенелопою Круз чи не наслідувати Антоніо Бандераса. Іспанська мова дуже милозвучна, та ще й нею розмовляє дуже багато людей в усьому світі – чи не кожний десятий. Тож якось само собою я обрав іспанську мову.
Я тільки починаю вчитися, але вже спостерігаю деякі, на мій погляд, цікаві речі, які можуть і вас надихнути до праці.
- Вчити мову, що відрізняється від англійської, дуже захоплює. З одного боку, в іспанській є дуже багато схем і правил, подібних до англійської, що дозволяє не лише швидше вивчити іспанську, а й краще зрозуміти англійську, ба навіть українську й російську мови. З другого боку, іспанська лексика сильно відрізняються від англійської, це зовсім інша мовна група, і щоразу хочеться дізнатися нове слово: воно звучить якось дивно і чарівно. Я займаюся приблизно півгодини щодня, але весь інший час мимоволі пробую сказати щось іспанською і тому постійно зазираю до словника. Словниковий запас зростає сам собою, вільно і невимушено, наче у грі.
- Більшість підручників та курсів, які можна завантажити з інтернету, англо-іспанські, що теж поглиблює знання обох мов одразу: згадуєш, як щось виглядає англійською мовою та одразу ж запам`ятовуєш іспанський варіант.
- Раніше я хвилювався через те, що не знаю іноземної (та й рідної) мови досконально. Але тепер я розумію, що вивчення мови – це процес, який займає все життя, й ставлюся до цього спокійніше. Наприклад, я розраховую дожити до 100 років, але я можу померти вже сьогодні. Це значить, що потрібно поспішати, робити все не на відчіпного, а як слід. Хочете вірте, хочете – ні, та коли я почав вчити іспанську, моє ставлення до життя змінилося на більш свідоме і я став легше переключатися зі справи на справу.
- Насправді люди говорять дуже примітивно і не помічають дрібних помилок у вимові чи у синтаксисі. Нічого переживати через те, що ваша вимова не ідеальна, що ви плутаєте was i were чи fui та fue. Більшості просто немає до цього діла: носій мови взагалі може виявитися людиною неграмотною. Звісно, треба вчитися говорити правильно, але якщо ви раптом помилитися – це не страшно. Без помилок нічого не навчишся, бо вчитися і значить робити та виправляти помилки. Коли малі діти вчаться говорити, вони роблять дуже багато помилок, але навіть не думають засмучуватися. Тут треба наслідувати дітей.
- Якщо є можливість, мову краще опановувати на мовних курсах – іспанська недорога у вивченні. В мене часу відвідувати курси наразі немає. Але оскільки я завантажив з інтернету курс підготовки до рівня С2, я спробую опанувати його самотужки, а далі скласти іспит. Мені самому кортить дізнатися, чи це вдасться. У майбутньому я все ж хочу відвідувати розмовні клуби, бо це чи не єдина можливість поговорити іспанською в Україні.
- Якщо змінити налаштування мови у смартфоні на іспанську, доведеться розбиратися в написаному – хоча б для того, аби повернути українську мову назад. Головне тут – не лінуватися, а щоразу робити маленьке, мікроскопічне зусилля: просто зазирати до словника й шукати переклад до незнайомого слова. Багато людей (і сам я один з таких!) відкидають подібні дрібниці як ті, що не варті уваги. Коли вчиш мову, такий “метод” не працює.
- Василь Сухомлинський самотужки опанував вісім мов включно з японською, сам перекладав свої праці. Навіщо йому було стільки знати? Колись я не міг відповісти на це питання. Тепер я можу спитати назустріч: а чому ні? В дитинстві можна було запросто взяти якусь книжку, наприклад, з проектування ЕОМ і все в ній зрозуміти – бо бралася та книга не від професійної потреби, а від свободи, притаманної дитинству. Сухомлинський весь час працював з дітьми й розумів, яку перевагу має їхній широкий дитячий погляд на світ. Цей погляд часто втрачається, коли дитина стає дорослою. Тож однією з педагогічних задач Василя Олександровича було зробити так, щоб ця здатність до всебічного розвитку в людині не згасала ніколи.
- Між тим, саме знання багатьох мов дозволило Сухомлинському виробити такий твердий лаконічний стиль письма: він добре розумів ціну, вагу, значення кожного написаного слова. Подивіться його роботи – стиль легесенький, як пушинка, але міцний, мов скеля. За кожним словом криється величезна робота й безмежна людська культура. А ж Сухомлинський навіть не спадковий інтелігент з інтелектуальної столиці світу – він звичайний хлопець з маленького українського села, який усього досяг тому, що усім ділився з іншими. За його словами завжи стояло серйозне діло.
- Літератури, написаної іспанською, дуже багато – це чи не перша романістична мова світу. Особливо цікаво мені буде прочитати Лопе де Вега в оригіналі – я вже чекаю на це. Хотілося б ще прочитати Сервантеса, але я думаю, що читати його буде складно. Головне тут – читати не те, що можна дістати, а те, що хочеться, а особливо те, що дуже хочеться та ніяк не дістати. Особисто мені допомогло “підтягнути” англійську читання книжок, які мені були потрібні, та до яких ще не було перекладів. Так я прочитав Hillary Rettig “The 7 Secrets of the Prolific” ще задовго до того, як її видали російською. Годі й говорити, що такої корисної літератури, яка з різних причин може залишатися недоступною, дуже багато, а мовленнєвий бар`єр долати чи не найпростіше.
- Гарний приклад у цьому – Карл Маркс. У 50-річному віці він почав вчити російську мову задля того, аби прочитати економічні дослідження Миколи Чернишевського з Мілля – Маркс називав їх геніальними. На свій сором, хоч я дуже добре знаю російську (це моя друга рідна мова), я працю Чернишевського з Мілля не читав, правда інші хороші роботи прочитати у нього вже встиг (“Що робити” та “Естетичні відношення мистецтва до дійсності”). Раніше приклад Маркса здавався мені якимось безумством, та тепер я його розумію.
- Наступним кроком можуть бути спроби перекладу важливих матеріалів українською мовою. Я вже перекладав дещо для Лепорту з англійської мови (ту саму Хілларі Реттіг), але в цілому я небагато читаю англійською – мабуть через те, що за шкільні, а потім й інститутські роки у мене виробилося щодо неї відчуття примусу. Іспанська має беззаперечну перевагу: мене ніхто не штовхає жердиною, я вчу її задля власного задоволення, тому перекладати теж зможу просто так.
- Добре сказано: скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина. Я вчу нові слова, докладаю зусиль і час від часу замислююсь: а що я скажу цією мовою? Кому? Я не хочу казати дурниць. З подивом я помітив, що моя українська стає чистішою, а сам я – неначе мудрішим. Є прямий зв`язок між тим, чому Сухомлинський став справжнім титаном гуманістичної педагогіки і тим, що він володів багатьма мовами.
Залишити відповідь