– Не можу придумати хобі для анкети на роботі. Бісить. – То напиши “книги” – ти ж усе одно щось читаєш. Від випадкового діалогу, який я почула у метро, мені стало не по собі. Це звучало як прикриття книгами –...
Category - Блог
Это была «Варшавская мелодия» Леонида Зорина. И таки да, билеты на него раскупают за пару дней, а мест совсем немного. Больше и не надо. Этот спектакль теперь всегда дают в маленьком зале «Под крышей», где зрители сидят в...
З давніх-давен філософія займається чимось своїм, сакральним, недосяжним для простої людини. Користується серйозними поняттями, категоріями. І все їй не подобається, вона завжди критикує, виправляє, постійно уточнює...
Я шла домой с работы, часов около девяти вечера. На улице моего поселка было темно и пусто. Раздался звонок, я увидела имя брата на экране телефона, это меня обрадовало и немного взволновало. – Привет, – начал...
С тех пор, как я посчитал себя достаточно взрослым, чтобы не верить во всякие чудеса, вроде хорошей работы после учёбы, и всяких мифических персонажей, вроде Деда Мороза и честных политиков, я перестал праздновать Новый...
Товариші! Ми з вами вже встигли розібрати деякі питання теорії літератури, стисло пройшли російську і українську класику. Тепер “Лепорт” береться за епохальну роботу: освоювати історію європейського роману в...
Надумали ми поїхати в Канів. Прокинулися вдосвіта, зустрілися на автостанції, купили квитки і… і дарма. З усіх пасажирів тільки ми купили квитки в касі, всі інші – досвідчені, мабуть, – водієві платили...
“Предатель!” – бросила Кира через открытое окно уходящего поезда. Несмотря на полушутливый тон, слово неприятно зазвенело у меня в голове. Она произнесла его именно так, как всегда говорит под влиянием чувства.
Ступаємо і під ногами хрумтить біле сяйво. Хрум-хрум, хрум-хрум. А крім цього - тиша навкруги. Тільки інколи пролетить ворона чи впаде шматок вати з ковдри, в яку закутана якась береза. Ми йдемо, біжимо, падаємо, кидаємося...
Іде дощ. З самого ранку небо сховало в своїх теплих хмарах моє любе сонце. Я в ліжку. У ногах моїх крутиться і приймає форму кола сіре вовченя. Насправді це звичайна кішка. Але така вже товста, важка і повністю сіра, що...
- Все. Далі я не піду, - сказав виснажений маленький поет. - Ти ж розумієш, що, якщо не підеш, ми не зможемо написати оповідання? - Тепер мені вже все одно, - відповів малий і розвернувся в сторону вокзалу. - Нічого, брат, не...