Іде дощ

Іде дощ. З самого ранку небо сховало в своїх теплих хмарах моє любе сонце. Я в ліжку. У ногах моїх крутиться і приймає форму кола сіре вовченя. Насправді це звичайна кішка. Але така вже товста, важка і повністю сіра, що...

Читати далі

Мандрівники вийшли з міста

- Все. Далі я не піду, - сказав виснажений маленький поет. - Ти ж розумієш, що, якщо не підеш, ми не зможемо написати оповідання? - Тепер мені вже все одно, - відповів малий і розвернувся в сторону вокзалу. - Нічого, брат, не...

Читати далі

Шум в голове

В ту ночь в моей голове было особенно шумно. Наверняка, такой шум бывает у каждого, когда вот-вот готов уснуть, но обрывки мыслей уходящего дня продолжают самостоятельно звучать в голове. Я читал, что это всё наше...

Читати далі

Literature lovers: Ночной скорый

“На вторую платформу прибывает ночной скорый поезд номер 242”, – объявил монотонный женский голос. Я стою на перроне грязного провинциального городка. На улице жарко и душно, но моё тело охватывает лёгкая дрожь...

Читати далі

Про читацьку й письменницьку небайдужість

Щойно взяв до рук чергову книжку (чергову – бо вирішив цього року не купувати нових книжок, а читати ті, що придбав раніше) і замислився. Книжку цю написала моя подруга. На сторінках зосереджена титанічна праця; мені...

Читати далі

Как я тюльпаны покупал

Вообще-то я больше люблю наблюдать за птицами. Мне нравится, например, выйти из дому чуть раньше и пойти к метро через парк. Птицы скромны, и мне нравится смотреть на то, как они скромны. Самыми скромными птицами я считаю...

Читати далі

Literature lovers: Голова болит

Каждое лето меня, как и большинство моих одноклассников, отправляли в оздоровительную ссылку к маминым родителям. Но с началом осенней каторги, когда в школьных кулуарах звучали невероятнейшие истории о сельских...

Читати далі

Славімо його!

На День народження Leport

Лепорту два роки. Сторінка в ВК створена 25 січня 2015 року. Зазвичай прийнято хвалитись досягненнями організації. Ми хвалитись не любимо, до того ж особливо немає чим. Та все-таки ми не сидимо, задерши ноги догори. Наш...

Читати далі

Literature lovers: Превращение

Серый цвет поглощал собой всё, даже редкие огни бетонных коробок. Казалось, что это был типичный день в мире, где никогда не бывает рассветов, а самого себя я ощущал личинкой, ползущей в разлагающейся туше огромного...

Читати далі