Ступаємо і під ногами хрумтить біле сяйво. Хрум-хрум, хрум-хрум. А крім цього - тиша навкруги. Тільки інколи пролетить ворона чи впаде шматок вати з ковдри, в яку закутана якась береза. Ми йдемо, біжимо, падаємо, кидаємося...
Категорія - Блог
Іде дощ. З самого ранку небо сховало в своїх теплих хмарах моє любе сонце. Я в ліжку. У ногах моїх крутиться і приймає форму кола сіре вовченя. Насправді це звичайна кішка. Але така вже товста, важка і повністю сіра, що...
- Все. Далі я не піду, - сказав виснажений маленький поет. - Ти ж розумієш, що, якщо не підеш, ми не зможемо написати оповідання? - Тепер мені вже все одно, - відповів малий і розвернувся в сторону вокзалу. - Нічого, брат, не...
В ту ночь в моей голове было особенно шумно. Наверняка, такой шум бывает у каждого, когда вот-вот готов уснуть, но обрывки мыслей уходящего дня продолжают самостоятельно звучать в голове. Я читал, что это всё наше...
“На вторую платформу прибывает ночной скорый поезд номер 242”, – объявил монотонный женский голос. Я стою на перроне грязного провинциального городка. На улице жарко и душно, но моё тело охватывает лёгкая дрожь...
Щойно взяв до рук чергову книжку (чергову – бо вирішив цього року не купувати нових книжок, а читати ті, що придбав раніше) і замислився. Книжку цю написала моя подруга. На сторінках зосереджена титанічна праця; мені...
Вообще-то я больше люблю наблюдать за птицами. Мне нравится, например, выйти из дому чуть раньше и пойти к метро через парк. Птицы скромны, и мне нравится смотреть на то, как они скромны. Самыми скромными птицами я считаю...
Каждое лето меня, как и большинство моих одноклассников, отправляли в оздоровительную ссылку к маминым родителям. Но с началом осенней каторги, когда в школьных кулуарах звучали невероятнейшие истории о сельских...
Лепорту два роки. Сторінка в ВК створена 25 січня 2015 року. Зазвичай прийнято хвалитись досягненнями організації. Ми хвалитись не любимо, до того ж особливо немає чим. Та все-таки ми не сидимо, задерши ноги догори. Наш...
Город вокруг гудел тишиной достоевских каналов. Пронизывающий влажный ветер гнал меня прочь.
Серый цвет поглощал собой всё, даже редкие огни бетонных коробок. Казалось, что это был типичный день в мире, где никогда не бывает рассветов, а самого себя я ощущал личинкой, ползущей в разлагающейся туше огромного...