Міра небайдужості до оточуючого світу

– Не можу придумати хобі для анкети на роботі. Бісить. – То напиши “книги” – ти ж усе одно щось читаєш. Від випадкового діалогу, який я почула у метро, мені стало не по собі. Це звучало як прикриття книгами –...

Continue reading

«Только наши надежды никогда не будут иметь границ…»

Это была «Варшавская мелодия» Леонида Зорина. И таки да, билеты на него раскупают за пару дней, а мест совсем немного. Больше и не надо. Этот спектакль теперь всегда дают в маленьком зале «Под крышей», где зрители сидят в...

Continue reading

Перша зустріч філософського клубу «Гармата»

З давніх-давен філософія займається чимось своїм, сакральним, недосяжним для простої людини. Користується серйозними поняттями, категоріями. І все їй не подобається, вона завжди критикує, виправляє, постійно уточнює...

Continue reading

Проездной

Я шла домой с работы, часов около девяти вечера. На улице моего поселка было темно и пусто. Раздался звонок, я увидела имя брата на экране телефона, это меня обрадовало и немного взволновало. – Привет, – начал...

Continue reading

Почему я не хочу праздновать Новый год

С тех пор, как я посчитал себя достаточно взрослым, чтобы не верить во всякие чудеса, вроде хорошей работы после учёбы, и всяких мифических персонажей, вроде Деда Мороза и честных политиков, я перестал праздновать Новый...

Continue reading

Нова програма літклубу Leport

Товариші! Ми з вами вже встигли розібрати деякі питання теорії літератури, стисло пройшли російську і українську класику. Тепер “Лепорт” береться за епохальну роботу: освоювати історію європейського роману в...

Continue reading

Шевченко стоїть, ревучий не реве, Гайдара – в куток

Надумали ми поїхати в Канів. Прокинулися вдосвіта, зустрілися на автостанції, купили квитки і… і дарма. З усіх пасажирів тільки ми купили квитки в касі, всі інші – досвідчені, мабуть, – водієві платили...

Continue reading

LITERATURE LOVERS: Предатель

“Предатель!” – бросила Кира через открытое окно уходящего поезда. Несмотря на полушутливый тон, слово неприятно зазвенело у меня в голове. Она произнесла его именно так, как всегда говорит под влиянием чувства.

Continue reading

Я їду додому

Ступаємо і під ногами хрумтить біле сяйво. Хрум-хрум, хрум-хрум. А крім цього - тиша навкруги. Тільки інколи пролетить ворона чи впаде шматок вати з ковдри, в яку закутана якась береза. Ми йдемо, біжимо, падаємо, кидаємося...

Continue reading

Іде дощ

Іде дощ. З самого ранку небо сховало в своїх теплих хмарах моє любе сонце. Я в ліжку. У ногах моїх крутиться і приймає форму кола сіре вовченя. Насправді це звичайна кішка. Але така вже товста, важка і повністю сіра, що...

Continue reading

Мандрівники вийшли з міста

- Все. Далі я не піду, - сказав виснажений маленький поет. - Ти ж розумієш, що, якщо не підеш, ми не зможемо написати оповідання? - Тепер мені вже все одно, - відповів малий і розвернувся в сторону вокзалу. - Нічого, брат, не...

Continue reading