Якби акули були людьми

“Якби акули були людьми”, – запитала пана К. маленька донька його хазяйки, – “вони були б добрішими до маленьких рибок?”

“Авжеж”, – відповів він. – “Якби акули були людьми, вони б збудували в морі для маленьких риб величезні сажалки з усілякою їжею – рослинами та тваринами. Вони б піклувалися про те, щоб в цих сажалках завжди була свіжа вода, та взагалі слідкували б за санітарним станом – наприклад, якщо яка-небудь рибка поранила свої плавці, їй би одразу зробили перев’язку, аби вона раптом не загинула, не полишивши акул завчасно.

Щоб рибоньки не сумували, час від часу влаштовувалися б великі водні свята – веселі рибки значно смачніші за похмурих.

Звісно, що у великих сажалках були б і школи. В цих школах маленькі рибоньки вчились, як правильно запливати до акулиної пащі. Так, наприклад, їм знадобилася б географія, щоб вони могли знайти де-небудь великих акул лежебок. Але чи не найголовнішим було б моральне виховання рибок. Їх би вчили, що найбільш Високе та Прекрасне – це коли рибка добровільно віддає себе в жертву, і що треба вірити акулам, насамперед, коли вони говорять, що подбають про прекрасне майбутнє. Рибок навчили би, що майбутнє лише тоді буде забезпеченим, коли вони навчаться слухняності. І, перш за все, рибоньки мають сторонитися будь-яких низьких, матеріалістичних, егоїстичних, марксистських думок, та одразу ж повідомляти акулам, якщо яка-небудь рибка виявить такі тенденції.

Якби акули були людьми, вони б вели війни одна з одною, щоб захопити чужі садки з рибками. Вони змусили б воювати в цих війнах своїх рибок. Вони б навчили їх, що між ними та рибками інших акул існує велика різниця. Риби, віщували б вони, як відомо, німі, але мовчать вони зовсім різними мовами, тому й не можуть порозумітися. Кожній рибі, що вбила на війні декілька інших, ворожих рибок, які мовчать іншою мовою, вони б вручили орден із водоростей та дали б звання героя.

Якби акули були людьми, в них також було б мистецтво. Були б красиві картини, на яких зуби акул зображувалися найкрасивішими барвами, а пащеки акул – у вигляді декоративних парків, де можна чудово приємно розважитися.

У театрах на морському дні показували б, як героїчні рибки захоплено запливають у пащу акул, а в цей час музика була б такою красивою, що рибки під її звуки, на чолі з оркестром, радісно та мрійливо спрямовувалися акулам у пащі.

З’явилася б і релігія, якби акули були людьми. Вона би вчила, що справжнє життя рибок починається лише в животі акули.

Та й взагалі було б покінчено з існуючою наразі рівністю рибок. Деякі з них отримали б посади та були поставлені керувати іншими. Тим, хто побільший, навіть дозволили б їсти тих, хто менший. Акули були б тільки раді частіше отримувати більш великі порції. Ці крупніші рибки, що обіймають посади та слідкують за порядком, були б вчителями, офіцерами, інженерами.

Коротше кажучи, лишень акули стали б людьми, то в морі з’явилася б культура”.

 

Автор: Бертольд Брехт

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.