На канікули: топ-5 оповідань від Leport

Тема зимових свят ніколи не була обділеною в літературі.

Ще б пак! Цей період, розтягнутий на кілька тижнів, випадає з життя. Ми раді забути, а тому і забуваємо про роботу, навчання, інші справи. По суті, ми випадаємо з життя, щоб трішки пожити. Побути дитиною, згадати традиції. Долучитись, так би мовити, до народного духу. І хоч редакція Leport далека від вшанування якого б то не було бога, атмосферу, настрій новорічних свят ми поважаємо.

Письменники часто звертають увагу на цей період також. Адже те, як святкує людина, може про неї багато розповісти. Є, наприклад, міщани — саме міщани, а не міські жителі, — для яких характерні пишність столу, вишуканість, манірність. Для них немає різниці, що святкувати: Різдво чи День Конституції, Перше вересня чи Масляну — вони просто знають як себе поводити, які страви їсти, яке вино пити. Зовсім відрізняється Новий Рік у «виконанні» простої сім’ї. Діти скачуть довкола ялинки, одягнутої в іграшки років «відлиги», олів’є з найдешевшої ковбаси на столі, ввімкнений телевізор… Та ви самі це знаєте. Які свята більш душевні, святкові?

Ми підготували для вас підбірку невеликих оповідань про справжні новорічні свята. Без лицемірства, ницості, але з непідробною щирістю. Одні — з дитячою радістю, захватом, інші — сумні. Де б ви не були зараз, як би ви не святкували, — переживайте, будь ласка, справжні емоції.

-1-

Джек Лондон «Різдво по-клондайкськи» (рос. Рождество по-клондайкски)

Джек Лондон не просто вдосталь надивився на «білу тишу», а й жив у ній. Якщо людину одну кинути в морозні, жорстокі умови Клондайку, то вона не вагаючись помре, в кращому випадку — зійде з глузду. Хоч Золота лихоманка — явище, яке говорить про жагу до наживи, все ж людина людині була не вовком.

jack_london

В назві оповідання вже сама суть: як святкують Різдво люди, кинуті долею туди, де свят не буває, де тільки голод і холод.

-2-

Ярослав Гашек «Різдвяний вечір у притулку» (рос. Сочельник в приюте)

gashek

Тут не кращі умови, ніж в оповіданні Джека Лондона. Наче й гріють, а холодно; наче й кухарі є, а голод не покидає. Ярослав Гашек описує «свято» у притулку, яким завідують попи. Духовенство любить наживу не менше безумців, які тисячами йшли на Аляску. Різниця в тому, що безумці псували життя тільки собі.

Але ж спробуйте писати про обділених священнослужителями дітей з гумором. А Гашек зміг, він від душі посміявся над попівською мораллю.

-3-

Ганс Крістіан Андерсен «Дівчинка з сірниками» (рос. Девочка со спичками)

HCA-Mads-Stage-eventyr-Den-lille-pige-med-svovlstikkerne-01

Попри те, що ви прочитаєте тут зовсім не те, що асоціюється зазвичай зі словами «свято» чи «Різдво», ви залишетесь вдоволені. Хоча б тому, що це Андерсен — він не «чіпляє», він пробиває наскрізь.

-4-

Труман Капоте «Спогади про одне Різдво» (рос. Воспоминания об одном Рождестве)

капоте
Ми колись згадували його — це оповідання Трумана Капоте. Навіть не знаючи автора, ніколи не чувши його імені, ви, прочитавши цей твір, віднесли б його до класиків — так глибоко він лізе у вашу голову. Капоте не соромиться своїх почуттів і спогадів, бо вони правдиві. Він ділиться з нами своїм дитинством, яке розділив з бабусею. Вам, якщо ви вдумливо прочитаєте, захочеться заплакати, — не стримуйте себе.

-5-

О’Генрі «Різдвяний подарунок Свистуна Діка» (рос. Рождественский подарок Свистуна Дика)

ohenry
О, тут ми підібрались до Уіяльма Сідні Портера. Це перше його оповідання під відомим у всьому світі псевдонімом. Він сидів у в’язниці, наближалось Різдво, а ні грошей, ні можливості подарувати щось доньці у нього не було. Але арештант № 34627 взяв олівець, папір і почав виводити «Подарунок на Різдво, Різдво, Різдво…»

Розповідають, що, коли він написав оповідання, то зачитав єдиним можливим рецензентам — колегам по камері. Після читання він відірвав погляд від листка і з надією на позитивний відгук подивився на слухачів. Один із них, на ім’я Рейдлер, зітхнув і почав терти очі покаліченою рукою. «Чорт вас забирай, Портер, — сказав Рейдлер, — це вперше за все моє життя. Хай поб’є мене грім, якщо я знав, як виглядають сльози». О’Генрі сидів мовчки, йому подобалось враження від написаного ним твору.

Шановне панство, дуже дякую вам. Я ніколи не очікував, що оповідання моє викличе сльози у таких старих, досвідчених професіоналів, як ви.

У вас попереду є кілька вільних днів. Чому б не прочитати ці (а може й інші) оповідання? Так і свято буде більш відчутним, а не пройде як лінивий вихідний. З Новим Роком!

Тільки ваш,
Leport

1 коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *