З давніх-давен філософія займається чимось своїм, сакральним, недосяжним для простої людини. Користується серйозними поняттями, категоріями. І все їй не подобається, вона завжди критикує, виправляє, постійно уточнює...
Category - Блог
Я шла домой с работы, часов около девяти вечера. На улице моего поселка было темно и пусто. Раздался звонок, я увидела имя брата на экране телефона, это меня обрадовало и немного взволновало. – Привет, – начал...
С тех пор, как я посчитал себя достаточно взрослым, чтобы не верить во всякие чудеса, вроде хорошей работы после учёбы, и всяких мифических персонажей, вроде Деда Мороза и честных политиков, я перестал праздновать Новый...
Товариші! Ми з вами вже встигли розібрати деякі питання теорії літератури, стисло пройшли російську і українську класику. За ці два роки ми з`ясували, що література не падає з неба – вона постає. Від чогось...
Надумали ми поїхати в Канів. Прокинулися вдосвіта, зустрілися на автостанції, купили квитки і… і дарма. З усіх пасажирів тільки ми купили квитки в касі, всі інші – досвідчені, мабуть, – водієві платили...
“Предатель!” – бросила Кира через открытое окно уходящего поезда. Несмотря на полушутливый тон, слово неприятно зазвенело у меня в голове. Она произнесла его именно так, как всегда говорит под влиянием чувства.
Ступаємо і під ногами хрумтить біле сяйво. Хрум-хрум, хрум-хрум. А крім цього - тиша навкруги. Тільки інколи пролетить ворона чи впаде шматок вати з ковдри, в яку закутана якась береза. Ми йдемо, біжимо, падаємо, кидаємося...
Іде дощ. З самого ранку небо сховало в своїх теплих хмарах моє любе сонце. Я в ліжку. У ногах моїх крутиться і приймає форму кола сіре вовченя. Насправді це звичайна кішка. Але така вже товста, важка і повністю сіра, що...
- Все. Далі я не піду, - сказав виснажений маленький поет. - Ти ж розумієш, що, якщо не підеш, ми не зможемо написати оповідання? - Тепер мені вже все одно, - відповів малий і розвернувся в сторону вокзалу. - Нічого, брат, не...
В ту ночь в моей голове было особенно шумно. Наверняка, такой шум бывает у каждого, когда вот-вот готов уснуть, но обрывки мыслей уходящего дня продолжают самостоятельно звучать в голове. Я читал, что это всё наше...
“На вторую платформу прибывает ночной скорый поезд номер 242”, – объявил монотонный женский голос. Я стою на перроне грязного провинциального городка. На улице жарко и душно, но моё тело охватывает лёгкая дрожь...